Сценарій  до Дня української писемності і мови

Мета:

  •  формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава;
  •  розширювати знання про красу і багатство української мови;
  •  пробудити почуття національної гідності;
  •  виховувати любов та повагу до рідної мови.

 

Хід  заходу

1 -й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

2-й ведучий. 9 листопада — День української мови та писемності. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.   

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

1-й ведучий. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово.

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченку та І.Франку, Лесі Українкі та І.Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Читець.

 Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

1-й ведучий. У День української писемності та мови за традицією:

1-й ведучий. - Хто ж такий Петро Яцик?

2-й ведучий. Народившись в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині у селянській родині, закінчивши семирічку, ставши помічником машиніста і виїхавши за кордон, П. Яцик не переставав вболівати за долю своєї Батьківщини. Канадський будівельник-землевласник українського походження, з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори. Маючи власний бізнес, зароблені гроші він вкладав в освітницьку діяльність й книговидання. Саме П. Яцик на власний кошт видав повне зібрання творів Михайла Грушевського, котре стало йому майже в мільйон доларів.

2-й ведучий .А у 2000 році, не зрадивши таки своєму життєвому креду, Петро Яцик запалив свічку міжнародного конкурсу знавців української мови. Вперше він пройшов у селі Моринцях ( на батьківщині Тараса Шевченка ). Особливістю конкурсу стало те, що грошовими преміями відзначались переможці від І до X місця. Перший преміальний фонд склав 475 тисяч гривень.

1-й ведучий .2003 року відбувся ІV Міжнародний конкурс з української мови, в якому брали участь 5 мільйонів осіб. За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу.

1-й ведучий . На 10-ту річницю Дня Незалежності України П. Яцик був нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

2-й ведучий. У 2001 році одним з володарів Міжнародної премії ( Людина Року ), в галузі благодійництва та меценатства, був визнаний Петро Яцик, який зробив великий внесок у справу збереження самобутності української нації як на Україні, так і за межами нашої держави.

 1-й ведучий .Як великого мецената і найпалкішого цінителя української культури, його знає увесь світ. Будучи українцем за походженням, він одним із перших у сучасній історії України мислив категоріями патріотизму в контексті глобального розвитку цивілізації. І тому його фраза-афоризм „Справжній патріотизм вищий за будь-які партії…” близька і зрозуміла для нас сьогодні. Його слова ніби промовляють до нас із минулого…

1-й ведучий. Отже наше завдання – бути справжніми патріотами, берегти мову, примножувати її, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати ,  щиро любити…

1-й ведучий . Ми сподіваємося, що у ваших серцях залишиться живий вогник української мови. Нашої рідної мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пошукова робота гр.ВШП- 9/16

СЛАВНІ ЛЮДИ НАШОГО МІСТА КАМ′ЯНСЬКОГО 

В кінці XIX - на поч. XX ст. вулиці Верхньої колонії в Кам’янському назв не мали. Вулиця, на якій знаходиться Заводський районний суд , названа в радянський час на честь Олексія Кузьмовича Губи, революціонера, начальника міліції та заступника начальника Надзвичайної комісії (ЧК) Кам'янського в 1920 - 1921 pp.

19 лютого 2016 року в зв’язку з декомунізацією вулиця Губи отримала назву імені Ясюковича Ігнатія. І це не випадково, адже Ігнатій Ясюкович зробив не мало для розвитку Кам’янського.

Давайте поринемо в історію.

У 1885 році Варшавський сталеливарний завод, що знаходився на межі банкрутства, об′єднав капітали з бельгійським акціонерним товариством «Коккеріль», і знов утворене Південно-Російське Дніпровське Металургійне Товариство (ПРДМТ) прислало представників у Придніпров′я, в село Кам′янське Катеринославської губернії для вибору майданчика під будівництво металургійного заводу.

Перший директор Дніпровського заводу в Кам′янському німець В. Бассон не зумів завершити спорудження підприємства. Товариство виявилося перед загрозою банкрутства. І члени його Контролюючої Ради зробили ставку на Ясюковича. Наскільки великою пошаною користувався Ігнатій Ігнатович у промисловому світі, свідчить той факт, що один із петербурзьких банків відкрив на його ім′я і під його відповідальність кредит у розмірі 500 тисяч рублів, необхідних для закінчення будівництва Дніпровського заводу.

Ясюкович висунув власникам ПРДМТ умови, що стосувалися, перш за все, наділення його надзвичайними повноваженнями у фінансових, торгових, технічних і персональних питаннях. Одержавши позитивну відповідь, 1 вересня 1888 року він прийняв пост директора-розпорядника Дніпровських підприємств.

У жовтні того ж року Ігнатій Ігнатович прибув у Кам′янське. Він приїхав не один, а з вагітною дружиною Броніславою Генріхівною, вродженою Лабунською, і трьома синами — Станіславом, Ігнатієм і Яном. Поселилися Ясюковичі в так званому «директорському будинку», розташованому в парку між Набережною і житловими будинками для інженерів і службовців заводу.   

             Вже через півроку після переїзду Ясюковича в Кам′янське там була пущена перша доменна піч. Потім із запаморочливою швидкістю був введений в експлуатацію весь завод, розвиток якого сприяв розвитку всього селища. Такий стрімкий і масштабний прогрес Дніпровського Товариства і заводу в Кам′янському не мав аналогів не тільки в Росії — важко знайти подібні приклади навіть в Європі. Хіба що підприємства Форда в США можуть бути названі гідним зразком, за швидкістю розвитку зіставним із Кам′янським заводом.          

Величезний колектив, керований умілою рукою, вийшов в авангард металургії — російської та європейської. Гегемонія Уралу була зламана, ціни на металургійну продукцію в імперії були значно знижені, Кам′янське по праву отримало титул металургійної столиці півдня Росії, а Ігнатій Ясюкович висунувся в лідери російської промисловості.

За технічним розвитком підприємства послідував і фінансовий: початковий капітал в 5 мільйонів рублів за час керівництва Ігнатія Ігнатовича збільшився до 15 мільйонів. Загальна вартість Дніпровського Товариства в 1914 році, коли великий промисловець відійшов до світу мертвих, була оцінена в більш ніж 75 мільйонів рублів золотом.

На початку 1890-х років в Кам′янському почався будівельний бум житлових і громадських будівель. Завдяки ініціативі Ігнатія Ігнатовича і чималій частині його власних коштів аристократичний район Кам′янського — Верхня колонія — прикрасився спорудами, якими могли б пишатися і в інших столицях.

В Ясюковичі дивним чином поєднувалися талант керівника та мудрість політика, щедрість і обачність, твердість адміністратора й прагнення допомогти людям. Дворянин за походженням, він відкриває в Кам′янському школу для дітей робочих, а пізніше і гімназії. Будучи за віросповіданням католиком, Ясюкович приступає до зведення православної церкви, особисто займаючись її будівництвом, і лише потім — після спеціального дозволу властей — костьолу.

Завдяки інвестиціям Дніпровського Товариства будувалися лікарні, дороги, будинки для службовців і робітників, спортивні майданчики, парки. При клубах створювалися бібліотеки художньої і науково-популярної літератури, якими могли користуватися працівники і їхні сім′ї. Влаштовувалися звеселяння, любительські спектаклі, бали. Виникали доброчинні товариства, чисельність членів яких в 1913 році перевищувала тисячу чоловік.

Всі працівники як розумової, так і фізичної праці користувалися безкоштовною медичною допомогою і ліками. Викладацький персонал гімназій переважно утримувався з фондів ПРДМТ.

Підтримувався розвиток спорту й фізичного виховання. Окрім яхт-клубу, почесним головою якого значився Ясюкович і який вважався кращим річковим яхт-клубом Росії, діяли секції тенісу і футболу. Все це щедро субсидувалося Дніпровським Товариством.

Кам′янське перетворилося на справжнє місто зі всіма культурними установами. Число жителів його виросло з 2-х тисяч в 1888 році до більше 40 тисяч в 1913 році.

У 1903 році Ігнатій Ігнатович Ясюкович, після п′ятнадцяти років надзвичайно плідної служби в Кам′янському, одержує нове призначення — головою правління Південно-Російського Дніпровського Металургійного Товариства — і переїздить до Петербургу.

Ясюкович дуже любив Кам′янське все своє життя  — по суті, своє дітище. Інакше як можна пояснити той факт, що, знаходячись вже на вершині слави і кар′єри, Ігнатій Ігнатович жертвує 13 тисяч 749 рублів (приблизно 15 млн. дол. в цінах 2000 року) особистих коштів на будівництво в далекому Катеринославському селі чоловічої гімназії?

Тут, на заводському кладовищі, похований його син Павло, що помер в п′ятирічному віці від скарлатини. Саме тут, а не в столиці, Ігнатій Ігнатович святкував 25-річний ювілей своєї діяльності в ПРДМТ.

У вітальній адресі ювіляру робітники Дніпровського заводу написали: «Оцінку Ваших трудів на користь рідної промисловості й суспільства Вам зробить історія металургійної справи».

Дворянин Ігнатій Ясюкович нагороджений російським орденом Святого Володимира 4-го ступеня і Великим Офіцерським Хрестом Короля Леопольда II Бельгійського за заслуги на терені промисловості.

В 2014 році до 125 – річчя Дніпродзержинського металургійного комбінату  було відкрито пам’ятник Ігнатію Ясюковичу.

Нині площа імені Ігнатія Ясюковича – витвір паркового мистецтва, з сучасним дизайном.

 

Сценарій до Дня Соборності України

Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

Обладнання : проектор, мапа України, музичний супровід.

 

Хід заходу

 

         Ведучий 1. Добрий день, шановні учні та викладачі!

Ми вітаємо вас з нагодою державного свята – Дня Соборності та свободи України!

 

Ведучий 2. Сьогодні, особливий захід,

                    І радість в нашім серці

                    Не мовчить

                    На честь присутніх

                    Гімн України велично звучить

 

Звучить Гімн України

Ведучий 1.В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з′єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Української Народною Республікою прийнято відзначати як свято – День Соборності та свободи України!

 

Ведучий 2.Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. 

      Ведучий 1.У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. 

 Ведучий 2. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, визвольної вiйни пiд проводом Богдана  Хмельницького, Гетьманщини. 


          Ведучий 1. Та реалiзувалась ця мрiя 22 сiчня 1919 року, коли  на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

Ведучий 2. Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

        Ведучий 1. Соборність – це символ.

                  Символ боротьби за волю.

                  Порозуміння між людьми.

                   І часточка надії і віри у майбутнє.

Відео «Соборна Україна»

Ведучий 2. Ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій Прапор, свій Герб та Гімн.  Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ.

 

Ведучий 2. Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння. Серед них – наш Кобзар і пророк Т.Г.Шевченко.

 

Ведучий 1. Він жив надією, що кращий час настане,

                   Він вірив, що народ підніметься з колін.           

 

          Ведучий 1.Здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу.

 

Ведучий 2. Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності держави. Нажаль, не всі захисники повертаються додому.

 

         Ведучий 1. До Дня Соборності України на фасаді нашого навчального закладу було відкрито меморіальні дошки загиблим в зоні АТО нашим воїнам - випускникам - Волошину Юрію та Яровому Володимиру.

 

         Ведучий 2. Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за єдність нашої держави.

Хвилина мовчання

          Ведучий 1. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України.

Ведучий 2. Єднаймося, браття, духом, завзяттям,

                   Як скарб, зберігаймо кожну родину.

                   Не даймо заплутатись в чварах лататтям,

                   Бо згубим, на лихо, себе й Україну.

 

 Ведучий 1. Єднаймося, браття, Захід зі Сходом,

                    Бо ми є велика етнічна родина.

                    Відчуймо себе ми єдиним народом,

                    Бо доля одна в нас, одна Україна!

Відео «Заспіваймо про Україну!»

                    Ведучий 2. Дякуємо!. Бажаємо всім нам мира, злагоди і спокою!

 

 

 

 

 

 

 

 

Відзначаємо День народження Великого Кобзаря

У кожного народу є знакові герої, які своє життя принесли в жертву, обравши тернистий шлях боротьби за долю рідної землі.

Таким героєм для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко, пророк, основоположник української мови, якому 9 березня виповнилося 203 роки з дня народження.

Саме в цей день в нашому училищі відбулась святкова літературно-музична композиція «Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине», підготовлена викладачами української мови та літератури Звірко Т.М. та Шуляковою Л.Ю.

«Пройшли століття, але могутнє, пророче слово правди, свободи і щастя, сказане Великим Кобзарем, актуальне і нині, бо в ньому наша сила, наша правда, наша воля», - такими словами розпочала захід викладач Шулякова Л.Ю. Її думки продовжила учениця групи Е-11/16 Мішина Уляна, яка наголосила, що Т. Шевченко на сторожі людської гідності поставив слово і дав заповіт наступним поколінням:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь, 

Й свого не чурайтесь.

З вуст учениць групи МКМ-9/15 Недбайло Катерини, Кузнецової Поліни та Яцишиної Юлії звучали рядки поезій Тараса Григоровича. 

Не обійшлось і без української пісні. Їх учні почули у виконанні викладача Онищенко Т.Г.

В цей же день учні училища прийняли участь в загальноміському збиранні на площі Т.Г.Шевченка де разом з представниками міської влади та громадськими активістами поклали квіти до пам’ятника Великому Кобзарю. 

Учні училища також взяли участь у засіданні круглого столу «Жінки в житті Т.Г.Шевченка», що проводився в Центральній міській бібліотеці. Разом з працівниками бібліотеки учні читали вірші Тараса Григоровича про жінок та про кохання.