Наше довкілля – чисте довкілля



Задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все потрібно дбати про чистоту тієї території, на якій кожен з нас проживає.

В долі природи – наша доля, і ми повинні зробити все для того, щоб використати останній шанс і допомогти рідній природі, тим самим зможемо продовжити життя в наступних поколіннях.

Ми всі дуже добре знаємо, як поводитись, щоб не нанести збитку природі, і багато говоримо про її захист. Але треба кожному почати з себе, душею відчути єдність з природою: бути обережним в лісі, щоб не зламати гілку, бо дереву боляче, воно живе; не залишати після себе сміття, бо землі боляче переносити таку неповагу до себе (скло, пляшки не перегнивають і залишаються виразки на тілі землі); обережно поводитись з вогнем, бо він може знищити цілі лісові масиви, поля. Людина виділяється від природи своїм розумом, щирим серцем.

Облаштовуючи територію училища наша група притримувалася вислову Олега Гайовишина: «Бог – прощає завжди, Людина – інколи, Природа - ніколи». Тож збережемо кожне гніздечко, не дозволяймо вбивати птахів і тварин, не винищуймо рибу. Станьмо розумними господарями на своїй землі, і давайте будемо пам'ятати, що екологічне забруднення, як ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи.

«Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.»























  • Шляхи виховання духовного світу учнів

Альберт Ейнштейн свого часу говорив: «Майбутнє сучасного людства залежить врешті-решт не стільки від науково-технічного прогресу, скільки від його моральних підвалин».

Основний шлях формування духовності – виховання моралі, вольових якостей особистості, таких як витримка, уміння володіти собою, самовиховання. Духовність є найвищим виявом моральності, а пріоритетним засобом її виховання є формування естетичних смаків та ідеалів, культури мови.

Робота з виховання духовності повинна базуватися на таких засадах:

1. Моральна основа має пронизувати всю багатопланову діяльність дитини;

2.    Робота повинна ґрунтуватися на глибокому знанні рівнів вихованості учнів;

3.  Вирішальне значення має гуманний стиль відносин у колективі, який проявляється через взаємну повагу та довіру дорослих і дітей;

4. Духовний розвиток визначається цілеспрямованим формуванням відносин з навколишнім оточенням;

5.    Позаурочну діяльність доцільно організовувати переважно як активну діяльність, з тим, щоб вона максимально сприяла всебічному розвитку особистості;

6.      Результативність заходів з розвитку духовності тим вища, чим більше самостійності виявляють учні.

Духовне виховання визначає основу життєдіяльності суспільства і носієм духовної краси, духовного багатства має бути педагог. 

Саме тому ефективність духовного виховання учнів залежить від:

  •   постійного удосконалення сучасного вчителя як особистості;
  •   здійснення постійного контролю педагогом за моральною стороною своєї поведінки;
  •  підвищення загального рівня культури вчителя;
  •   постійне підвищення своєї кваліфікації відповідно до зростаючих вимог щодо виховання учнів.

Протягом навчального року було проведено ряд заходів:

-        Тестування. Наприклад, «Духовні цінності особистості», що допомогло зрозуміти, яким із духовних цінностей учні надають перевагу.

-        Психологічні тренінги. Наприклад, «Як ви чините в умовах конфлікту?». Задопомогою тренінгу можна виявити толерантність (нетолерантність) учнів, самооцінку, поведінку в умовах конфлікту.

-        Уроки національної гідності.  Наприклад: «Моя країна -Україна !», «Ніщо не забуте, ніхто не забутий».

-        Інтелектуальні та спортивні ігри. Наприклад:"Козацькі розваги","Що? Де? Коли?

-         Виховні години . Наприклад : «Тютюн на лаві підсудних», присвячена Міжнародному дню відмови від паління або «Ми проти насильства та жорстокості».